#ковтокслова (Мт 15:21-28)
Уяви, ти стоїш перед Ісусом, повний надії, а Він каже щось типу: “Чому я маю годувати собак?” Звучить якось жорстко, правда? Але ця історія про жінку-хананейку з Євангелія — не про образи, а про віру, смирення і трохи винахідливості.
Жінка просить про допомогу для своєї дочки, але спершу отримує досить різку відповідь. Чому? Бо Ісус випробовує її віру. І вона проходить цей тест на 200%! Замість обурення чи драм, вона відповідає: “Навіть собаки їдять крихти, що падають зі столу господарів”. Влучно, просто і з повною довірою. Ісус, захоплений її вірою, зцілює її дочку.
Ця історія говорить про те, що віра — це не лише слова, а сміливість і наполегливість. Вона не про те, щоб виставити себе “достойним” або вимагати щось у Бога, а про те, щоб довіритися Йому навіть у найскладніших моментах.
А якби ця жінка підійшла до Ісуса, як це іноді робимо ми: “Ей, я заслуговую на твою допомогу! Доведи, що ти — Бог!” Нічого б вона не отримала. Іноді ми теж підходимо до Бога не як до Спасителя, а як до сервісного центру. Але віра — це не про “дай мені”, а про “я довіряю”.
Ісус показує: важливо не лише вірити, а й розуміти, що любов і милосердя НЕ ПРИМУШУЮТЬСЯ! Бог не роздає благодать, як знижки в супермаркеті. Він шукає тих, хто приймає її з вдячністю та відкритим серцем.
#ковтокслова 30.12.2024
Крихти віри
